Хто кришує Закарпатського «псевдоактивіста» Павла Павлова? (або чому йому сходять всі злочини?)

Хто кришує Закарпатського «псевдоактивіста» Павла Павлова? (або чому йому сходять всі злочини?)

На авансцену Закарпаття виходить псевдоактивіст Павло Павлов, який періодично вчиняє провокації, робить резонансні злочини такі як перекриття кордонів, міжнародної автомобільної траси Київ-Чоп та ін., нібито борючись за права громадян. Слід зауважити, що все це робиться під носом у поліції, а дуже часто – на її стаціонарних постах, як це було в листопаді 2018р. на поліцейському посту «Нижні Ворота», щоб якийсь роздратований далекобійник чи пересічний громадянин, який їде в нагальних справах – не дав по голові за таку «боротьбу за права громадян»…

Вже три роки поспіль закарпатці, затамувавши подих, спостерігають за діяльністю місцевого самодіяльного "театру одного актора", де головну роль відіграє самозваний "громадський активіст" Павлов Павло Павлович.

І весь цей час громадськість чекає, коли ж, нарешті, прозріють обласні поліціянти й прокурори. Коли ж вони загадають про свої обов’язки та припинять цей постановочний фарс із проведення замовних акцій.

Зауважте, що 12 березня 2018 року спортивно-патріотична організація «Карпатська Січ» та громадського об’єднання ветеранів АТО «Об’єднані війною» під стінами ГУНП в Закарпатській області провели акцію, звернувшись до поліції з вимогою розслідувати злочини псевдоактивістів.

Слід зазначити, що одразу до поліції опонувати закарпатським націоналістам та атовцям підбігли «активісти» й «захисники» народу Микола Желізняк (колишній голова громадської ради при УМВСУ в Закарпатській області), Павло Павлов (колишній член громадської ради при УМВСУ в Закарпатській області) «журналістка-викривачка» Лариса Ступак, яка, доречі – того ж року отримала нагороду з рук Геннадія Москаля на день журналіста, та інші.

Але не зважаючи на це та періодичні публікації в ЗМІ про безчинства псевдоактивістів, віз і далі стоїть на місці… Постає слушне запитання про правовий нігілізм, вибірковість підходів поліції у розслідуванні злочинів, яка зосереджуючись на дрібних показниках, ігнорує (покриває?) організовану злочинну діяльність?

Для того, щоб зрозуміти рівень безчинств, пропоную дати оцінку нижче наведеним фактам, які загальновідомі та публічно доступні в мережі Інтернет хто такий псевдо активіст Павло Павлов і звідки він взявся?

Якимось чином «браток» з Великого Березного з ОЗУ кримінального авторитета «Копчі», який займався переправкою нелегалів, увійшов до громадської ради при Головному управлінні Нацполіції в Закарпатській області за часів колишнього начальника міліції краю Сергія Шаранича? А потім у 2015 році виконував для нього замовні провокації проти тоді розташованого в м.Ужгороді підрозділу Правого сектору, здійснивши в стані крайнього алкогольного сп’яніння обстріл бази, на якій знаходився підрозділ та свідомо спровокувавши бійку. Ну, а далі, думаю всім відомо, чим закінчилась історія з Правим сектором в Закарпатській області, коли біля готелю кримінального авторитета «Блюка» - він же нардеп Михайло Ланьо керовані Шараничем спецпідрозділи поліції влаштували засуду для бійців добровольчого формування, частину з них знищивши, тим самим – ліквідували в Закарпатській області Правий сектор, який розпочав активно займатись розплутуванням контрабандних схем, тіньових оборудок з лісом тощо…

Пік псевдогромадської діяльності Павлова прийшовся на 2015-2016 роки. Основу Пашиного самопіару склала організація акцій протесту "пересічників" з блокування КПП Ужгород на Словацьо-Українському кордоні.

Загалом за фактами пікетувань пунктів пропуску місцева поліція розпочала 6 кримінальних проваджень за статтею279 Кримінального кодексу ("Блокування транспортних комунікацій"), 5 із яких згодом закривалися у зв’язку з відсутністю складу злочину. При цьому в мережі Інтернет було більше ніж достатньо доказів причетності П.Павлова до організації цих "акцій", що дозволяли притягнути його до відповідальності.

Такі явні безчинства Павла Павлова, які вже далеко вийшли за межі Закарпаття, навіть зацікавили окремих нардепів в столиці.

Так, народний депутат України Олег Барна 2 жовтня 2017 року звернувся в ГПУ з депутатським запитом №01/697 про протиправну діяльність в Закарпатській області громадянина України Павлова Павла Павловича. Однак, навіть по вказаному депутатському запиту не вжито якось реальних кроків, а сама його ксерокопія потрапила до рук Павла Павлова, яку він із насмішками та образами на адресу ініціатора Олега Барни розмістив у себе на сторінці (https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=681249505407359&id=100005669475756).

А вже 9 грудня 2017 року під час пікету будинку Генерального прокурора України Ю.Луценка Пало Павлов фільмував нанесення тілесних ушкоджень Олегові Барні (https://www.youtube.com/watch?v=ny6jv-DxEbQ), коментуючи процес побиття депутата (https://www.facebook.com/ 100005669475756/videos/vb.100005669475756/692234764308833/?type=2&theater). Це вже викликає запитання: чи це співпадіння, чи свідомий виклик і відчуття повної безкарності?...

Окрім наведених Олегом Барною правопорушень Павла Павлова, ним вже після депутатського звернення вчинені інші злочині провокації, в тому числі такі, які мали негативний міждержавний інформаційний резонанс.

Зокрема, Павло Павлов вчинив провокацію щодо представників українсько-словацького спільного прикордонного патруля (в с.Завосино Великоберезнянського району, неподалік КПП «Малий Березний–Убля»), що призвело до призупинення Словаччиною виконання договору про спільне патрулювання кордону з Україною (http://zakarpattya.net.ua/News/170304-Provokatsiia-zakarpatskoho-psevdoaktyvista-sprovokuvala-Slovachchynu-pryzupynyty-dohovir-pro-spilne-patruliuvannia-kordonu-z-Ukrainoiu-FOTO-VIDEO). Вказана ситуація мала негативний інформаційний резонанс і серед словацьких медіа: «Словацькі журналісти розповіли, як закарпатці "взяли в заручники" словацького поліцейського, блокуючи прикордонний наряд» (http://zakarpattya.net.ua/News/170232-Slovatski-zhurnalisty-rozpovily-iak-zakarpattsi-vzialy-v-zaruchnyky-slovatskoho-politseiskoho-blokuiuchy-prykordonnyi-nariad-VIDEO).

Окрім цього, Павло Павлов спільно із своїм «колегою» по «громадській» роботі – екс-керівником громадської ради при УМВС в Закарпатській області, спровокували конфлікт, принизивши честь і гідність окремих переселенців з району проведення АТО (http://zakarpattya.net.ua/News/173667-Psevdoaktyvist-ta-eks-kerivnyk-hromrady-UMVS-chasiv-Sharanycha-provokuiut-na-Zakarpatti-konflikt-zav%E2%80%99iazanyi-na-temi-pereselentsiv-VIDEO); (http://karpatvisnuk.com.ua/all-news/transkarpatia/rogulstvo-vishhogo-%D2%91atunku-abo-yak-dva-psevdoaktivisti-paplyuzhat-vrazhennya-pro-zakarpattya.html).

Також Павло Павлов приймав участь у заходах з прориву українсько-польського кордону у вересні 2017 року під час незаконного проникнення в Україну М.Саакашвілі (https://www.facebook.com/lerrra/videos/1462216050492605/).

         Крім того, згідно з інформаційними повідомленнями в соціальних мережах та на окремих закарпатських сайтах Павло Павлов підозрюється у причетності до вчинення 5 грудня 2017 року смертельної ДТП на околиці м. Ужгорода, яке поліція намагається «спустити на гальмах» (http://www.mukachevo.net/ua/news/view/272527); (http://podiji.ko.net.ua/?p=31297); (http://zakarpattya.net.ua/News/176777-U-sotsmerezhakh-napoliahaiut-shcho-avto-psevdoaktyvista-Pavlova-shcho-zhorilo-vnochi-ie-tym-shcho-smertelno-travmuvalo-cholovika-bilia-Uzhhoroda); (http://prozak.info/Suspil-stvo/Skandal-CHomu-spalene-avto-zakarpats-kogo-aktivista-zabrali-na-ekspertizu).

Зараз Павлов навіть переплюнув вже своїх покровителів таких губернатор. Як стало відомо, вчора Г.Москаль і П.Павлов один-одного обкладати триповерховими «компліментами» в коридорах ОДА, очевидно не знайшовши згоди в чомусь, як це неодноразово спостерігалось між ними до цього… Голова ОДА неодноразово влаштовував своєрідні «раути» в себе в робочому кабінеті для Павлова та інших псевдоактивістів, коли треба було когось покритикувати неугодного або зняти з посади… 

         Що далі??? Тут виникає очевидне запитання: ми живемо в правовій країні, де громадські ініціативи не мають виходити за межі чинного законодавства та порушувати його, чи в суспільстві, де «даховані шістки» можуть безкарно виконувати замовлення різних напівкримінальних груп, прикриваючись індульгенцією правоохоронців?

Як відомо: безкарність – породжує вседозволеність… Чи, може, наша поліція і прокуратура, які саме і повинні надати оцінку таким діям, фахово працювати і виконувати свої обов’язки? Доки спостерігатиметься їх злочинна бездіяльність?