Архієпископ Тельміський Іов (Геча) «забув», що Закарпаття відносилось до Сербського Патріархату

Архієпископ Тельміський Іов (Геча) «забув», що Закарпаття відносилось до Сербського Патріархату
Архієпископ Тельміський Іов (Геча)

Представник Константинопольського Патріархату розповів, що закарпатські землі входили до юрисдикції Фанару та «були приєднані до РПЦ каральним шляхом» у 1946 році.

«Закарпаття історично і канонічно до самого приходу радянських окупаційних військ в середині ХХ століття канонічно входило до юрисдикції саме Вселенського Патріархату і цей край ніколи не був «канонічною територією» Московського Патріархату», – тричі посилається на канони владика Іов. Про це повідомляє «Релігія в Україні» з посиланням на «Главком».

Видання пише: «у Константинополі звертають увагу, що ще на початку ХХ століття землі Закарпаття і Галичини, які входили до складу Австро-Угорської імперії, вважались канонічною територією Вселенського Патріархату. У зв’язку із цим член Синоду Російської Церкви митрополит Київський Антоній (Храповицький) з метою здійснення в цих українських землях опіки над православною паствою, письмово звертався про дозвіл і благословення до Вселенських Патріархів, і навіть просив з цією метою надати йому титул екзарха Вселенського Патріарха в Галичині і Закарпатті».

Також архієпископ Іов нагадує, що після входження Закарпаття до складу Чехословаччини Собор Вселенського Патріархату на чолі з патріархом Мелетієм IV 4 березня 1923 року остаточно затвердив канонічну приналежність православних парафій на Закарпатті до юрисдикції Вселенського Патріархату, де вони й перебували до приходу «радянських окупаційних військ». Геча каже, що Константинополь ніколи, жодним актом не визнавав знищення комуністичним режимом на Закарпатті єпархії Вселенського Патріархату і приєднання її до іншої юрисдикції.

При цьому в матеріалі опускається той незручний момент, що у 1920 році в президента Чехословаччини було виклопотане визнання повноважень Сербської Православної Церкви у Закарпатті, після чого був відпрацьований статут нової церкви. Єпископат тривалий час носив титули сербських єпархій, пізніше був призначений архієрей вже з титулом екзарха Карпатської Русі. У 1931 році була відновлена Мукачівська кафедра, а Сербська Церква отримала право призначати на постійне служіння правлячого архієрея з титулом Мукачівський і Пряшівський. Після звільнення Закарпаття у 1944 році край був приєднаний до УРСР, після чого, по угоді між Руською та Сербською Православними Церквами, Мукачівська єпархія перейшла під омофор Московського Патріарха, причому її словацька частина, котра лишилась у складі Чехословаччини, увійшла до Чеської єпархії, згодом – автокефальної Церкви Чеських Земель та Словаччини, котру Константинополь не визнавав з 1951 по 1998 роки.